Насправді-несмішно. Банальний технічний збій «фейсбуку» раптом став головною новиною і швидко став приводом для жартів. Шахраї тут же почали пропонувати підроблені vpn-системи і проксі-сервери, які нібито дозволяють користувачам увійти в «впали» соцмережі і пов’язані сервіси. Чому? а тому що ці канали спілкування стали головними! немає доступу, і упс-ти робінзон крузо. Лю-ю-ю-ди!
Ви не помітили — ми все менше спілкуємося з людьми і все більше з аватарками. У моїй пластмасовій коробочці-телефоні-живуть десятки «друзів». І я тепер не знаю, як назвати тих, що з дитинства. У моїй коробочці з десяток колишніх дівчат, і вони куди краще, ніж в житті. Аватарки ж не старіють! а ще в телефоні все добре. Мені шлють красиві фоточки з різних країн, і якщо на них подивитися, то здається, що у людей все чудово! але, як показує практика, якщо з цими людьми зустрітися і випити, то доброти різко зменшується. Так, будинок в атланті прекрасний,але за нього іпотеку 30 років платити. І взагалі грін-карта-це ще не громадянство. А щоб його отримати, потрібно здавати іспит. Але готуватися ніколи.
У соцмережах і мессендежерах сильно не поскаржишся. Багато буків. Тут прийнято обмінюватися фоточками, які майже картина, а картина, як відомо, замінює десять тисяч слів. Але душевні негаразди адже не сфотаешь. Ось і виходить, що в пластмасовій коробочці все добре, а в житті — ну таке собі. Тому і живемо в безперервному неврозі: між реальним і декларованим.
Соцмережі і месенджери, як давно помітили соціологи, різко збільшують кількість соціальних зв’язків, але настільки ж різко знижують їх якість. Начебто купа друзів, а поговорити — ні з ким. Ми все рідше зустрічаємося, сидимо на кухнях або гуляємо, зате все частіше стирчимо в онлайні, саджаючи зір і поглиблюючи тугу. Цей хитрий цукерберг таки поселив нас у віртуальну реальність. Ну і як вам тут? не дме? особисто я одного разу з усіх соцмереж пішов, і відразу стало більше вільного часу. І нормального спілкування. Привіт, давай зустрінемося! ніколи? тоді й говорити нема про що. Адже віртуальне спілкування-це гумова жінка під безалкогольне пиво.
Я думаю, скоро почнуть відкривати курси реального спілкування. Як говорити з людиною, про що питати, куди при цьому дивитися, чи реально замінити смайлик справжньою посмішкою. А то, здається, вже лицьові м’язи атрофувалися. Пора, ох пора вилазити з пластмасової коробочки!
