Невидимі шрами: психічне здоров’я дітей-біженців та роль матері як ключового фактора відновлення
Війна, руйнування будинку, вимушене переселення – ці слова викликають тремтіння і викликають асоціації з глибокою трагедією. Але за видимими руйнуваннями, за переміщенням з одного будинку в інший, криється ще одна, невидима травма – травма психіки, особливо болісно пережита дітьми. Стати біженцем-це не просто втрата будинку, це втрата стабільності, безпеки, звичного світу. І особливо вразливі в цій ситуації діти, чия психіка ще формується, чия здатність адаптуватися до змін знаходиться в процесі становлення.
Недавні дослідження, присвячені сирійським біженцям в Лівані, підтверджують те, що давно відомо фахівцям в області психічного здоров’я: благополуччя дітей безпосередньо пов’язане з психічним станом їхніх матерів. І хоча ми часто говоримо про необхідність надання допомоги дітям-біженцям, часто втрачаємо роль матері як ключового чинника їх відновлення та адаптації.
Я працюю з сім’ями, які пережили травматичний досвід, вже більше десяти років. І я можу з упевненістю сказати, що спостерігаю повторюваний патерн: коли мати сильна і здорова психічно, діти, незважаючи на пережитий стрес, демонструють більшу стійкість і здатність до адаптації. Коли ж мати сама перебуває в стані кризи, її здатність підтримувати і захищати своїх дітей значно знижується. Це не вина матерів, це закономірність, обумовлена складними психологічними процесами.
Матері-це якір у бурхливому морі
Уявіть собі матір, яка сама пережила жахи війни, втратила близьких, позбулася дому і змушена піклуватися про дітей в чужій країні, в умовах крайньої нестачі ресурсів. Вона сама знаходиться в стані постійного стресу, тривоги, депресії. Як вона може забезпечити своїм дітям почуття безпеки, стабільності, впевненості в завтрашньому дні? Як вона може навчити їх справлятися з труднощами, якщо сама не знає, як це робити?
На жаль, у програмах допомоги біженцям часто не помічають психологічних потреб самих матерів. Замість того щоб надавати їм підтримку, консультації, допомогу в подоланні травми, їх сприймають як “батьків”, які повинні піклуватися про дітей. Але піклуватися про дітей, перебуваючи в стані кризи, практично неможливо.
Психічне здоров’я матері-це фундамент для благополуччя дитини
Дослідження показують, що діти, чиї матері страждають від депресії, тривоги або посттравматичного стресового розладу, частіше відчувають психологічні проблеми. Вони більш схильні до розвитку ПТСР, депресії, тривоги, поведінкових розладів. І це не просто кореляція, це причинно-наслідковий зв’язок. Коли мати не може забезпечити своїм дітям емоційну підтримку, коли вона сама перебуває в стані кризи, діти відчувають себе незахищеними, безпорадними, покинутими.
Я пам’ятаю випадок однієї Сирійської родини, з якою я працювала в Німеччині. Батько загинув на війні, а мати, разом з трьома дітьми, змушена була тікати до Німеччини. Вона була спустошена горем, страхом за майбутнє, почуттям провини за те, що не змогла захистити свого чоловіка. Вона була настільки пригнічена, що не могла приділяти своїм дітям належної уваги. Діти відчували себе покинутими, самотніми, нелюбимими. Їм знадобилося кілька років терапії, щоб впоратися з травмою та відновити свою самооцінку.
Як допомогти матерям-біженцям?
Ключ до вирішення проблеми – це надання всебічної допомоги матерям-біженцям. Це включає в себе:
- Психологічну підтримку:Необхідно надавати матерям доступ до кваліфікованих психологів і психотерапевтів, які зможуть допомогти їм впоратися з травмою, тривожністю, депресією. Необхідно створювати безпечний простір, де вони зможуть висловлювати свої почуття, ділитися своїми переживаннями, отримувати підтримку і розуміння.
- Групову терапію:Групи підтримки для матерів-біженців можуть бути особливо ефективними. У групі жінки можуть ділитися своїм досвідом, отримувати підтримку від інших, відчувати себе менш самотніми.
- Навчання батьківським навичкам:Необхідно навчати матерів ефективним методам виховання, які допоможуть їм підтримувати своїх дітей, справлятися з їх проблемами, створювати позитивну атмосферу в сім’ї.
- Соціальну підтримку:Необхідно допомагати матерям знаходити роботу, отримувати доступ до освіти, отримувати соціальну допомогу. Необхідно створювати умови, які дозволять їм відчувати себе впевненими, незалежними, здатними забезпечувати своїх дітей.
- Поліпшення умов життя:Необхідно забезпечувати матерям та їхнім дітям доступ до безпечних, чистих, комфортних осель, якісного харчування, медичного обслуговування, освіти.
Важливість общинного підходу
Не можна забувати і про роль громади. Громада може надати матерям соціальну підтримку, допомогти їм адаптуватися до нової культури, допомогти їм знайти роботу. Необхідно створювати умови, які дозволять матерям відчувати себе частиною громади, а не ізгоями.
Не просто допомога, а інвестиція в майбутнє
Надання допомоги матерям-біженцям – це не просто благодійність, це інвестиція в майбутнє. Здорові, щасливі діти-це майбутнє нашої планети. Якщо ми хочемо створити світ, в якому діти почуватимуться в безпеці, в якому вони матимуть можливість реалізувати свій потенціал, ми повинні піклуватися про матерів.
Особистий досвід та спостереження
Я часто бачу, як проста людська увага, щирий інтерес до проблем матері, може мати величезний вплив на її психічний стан і, як наслідок, на добробут її дітей. Не обов’язково бути психологом, щоб надати підтримку. Досить просто вислухати, зрозуміти, проявити співчуття.
В одному з проектів в Йорданії я спостерігала, як волонтери, які просто приходили в табір і грали з дітьми, поки матері могли відпочити або зайнятися своїми справами, надавали величезну підтримку матерям. Вони не давали психологічної консультації, вони просто грали з дітьми, дозволяючи матерям відчувати себе трохи менш втомленими та пригніченими.
Укладення
Психічне здоров’я дітей-біженців-це складна і багатогранна проблема, що вимагає комплексного підходу. Але ключ до вирішення цієї проблеми-це підтримка матерів. Надання всебічної допомоги матерям-біженцям-це не просто акт милосердя, це інвестиція в майбутнє. Здорові, щасливі діти-це майбутнє нашої планети. І ми всі несемо відповідальність за те, щоб забезпечити їм це майбутнє. Не забуваймо про невидимі шрами, які несуть діти-біженці, і давайте зробимо все можливе, щоб допомогти їм зцілитися та побудувати нове життя.
